Всеукраїнська програма ментального здоров"я "Ти як?"
Всеукраїнська програма ментального здоров"я сприяння першої леді України Олени Зеленської«Ти як?»має на меті допомогти українцям знайти джерело сили. Джерело внутрішнє, в собі, принаймні, на рівні усвідомлення і визнання власного психічного стану і хоча би приблизної оцінки ступеня його «кризовості». Піклування про ментальне здоров’я має стати звичною відповідальністю кожного. А також створити систему сервісів і послуг, які зможуть різними способами та дієвими механізмами підтримати людину, коли вона не справляється самостійно.
КОМУНІКАЦІЙНІ МАЙДАНЧИКИ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ ПРОГРАМИ МЕНТАЛЬНОГО ЗДОРОВ’Я«ТИ ЯК?»
Підписуйтесь, будь ласка, на сторінки Програми. Допоможіть іншим дізнатися про цінність ментального здоров’я та піклування про нього
Лінія Національної психологічної асоціації 0 800 100 102 (з 10:00 до 20:00 щодня, дзвінки безкоштовні). Телефони для зв’язку з-за кордону доступнітут
Урядова «гаряча лінія» 1545, з питань протидії торгівлі людьми та домашньому насиллю – 1547 (цілодобово, дзвінки безкоштовні)
Лінія міжнародної гуманітарної організації «Людина в біді» 0 800 210 160 (цілодобово, дзвінки безкоштовні)
Лінія емоційної підтримки МОМ – 0 800 211 444 (з 10:00 до 20:00 щодня, дзвінки безкоштовні)
Лінія запобігання самогубствам Lifeline Ukraine 7333 (цілодобово)
Лінія кризової допомоги та підтримки Українського ветеранського фонду при Мінветеранів 0 800 33 20 29 (цілодобово, дзвінки безкоштовні)
Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації ГО «Ла Страда-Україна» 0 800 500 335 (з мобільного або стаціонарного) або 116 123 (з мобільного) (цілодобово, дзвінки безкоштовні)
Національна гаряча лінія для дітей та молоді ГО «Ла Страда-Україна» 0 800 500 225 (з мобільного або стаціонарного) або 116111 (з мобільного) (цілодобово, дзвінки безкоштовні)
Що таке «булінг» та чому про нього треба знати всім батькам!
Булінг – це відносно новий термін для пересічного громадянина, зміст якого кожен із нас не просто знає, а в більшості випадків стикався з цим явищем у дитинстві. Булінг – це агресивна поведінка щодо окремої особи або групи, з метою приниження, домінування, фізичного чи психологічного самоствердження.
Булінг може проявлятись у вигляді психологічного тиску (образи, приниження, погрози, ігнорування тощо) та фізичних знущань (удари, поштовхи, принизливий фізичний контакт, побиття та інше). Не рідко фізичний і психологічний тиск об’єднуються.
Від булінгу страждають і агресори, і жертви. Всі вони переживають емоційні проблеми, не вміють будувати стосунки з людьми, мають проблеми психо-емоційного розвитку. Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відношення з людьми не лише у школі, але й протягом усього їх подальшого життя.
Як зрозуміти, що дитина є жертвою булінгу
Діти, які страждають від булінгу, можуть не хотіти йти до ЗДО або ж можуть плакати, вигадувати хворобу.
Вони не беруть участь у спільній діяльності, соціальних заходах.
Часто у дитини змінюється поведінка: вона усамітнюється, поводить себе незвичайно. Відсутність контакту з однолітками: немає друзів; психосоматичні ознаки: часті хвороби, наприклад, ломота в тілі, болі в животі, вірусні інфекції; обмальовані руки або специфічні малюнки на аркушах.
Бажання іти до садочка іншою дорогою, аніж та, якою йдуть усі інші діти.
Скільки дітей страждають від булінгу
За статистикою 80%українських дітей піддаються цькуванням, навіть не усвідомлюючи цього. В усіх соціальних системах завжди є лідер, середня група і так званий «вигнанець». У закладі освіти діти ще не займаються жорстким булінгом, але вже можуть бути непривітними до інших. Щойно вихователь починає вибудовувати систему конкуренції та пріоритетів — діти починають один одного травити. А справжній булінг почнеться у середній школі — з 10-11 років — вік входження у підліткову кризу. Обов’язок шкільного психолога, вчителя — виявити лідера, схильного ініціювати цькування інших проводити, вести з ним дружні бесіди, виробляючи толерантність.
Чому діти стають жертвами булінгу.
Психологи визначають декілька основних причин:
· Занижена самооцінка. Навіть якщо дитина виявляє їїчерез нарцисизм, надмірну відкритість, зверхність.
· Домашня атмосфера. Дуже часто жертвами булінгу стають діти, яких вдома принижують, знецінюють, ображають. Або є родини, де дитину звикли жаліти – нещасна, хвора, росте без батька…Школа і садок — каталізатор домашніх проблем. Тож, якщо дитина звикла отримати більше уваги до себе, поблажливість батьків, коли вона бідна й нещасна, то вона буде створювати навколо себе таку ж атмосферу і в садочку та у школі.
· Атмосфера в групі. Бувають колективи, створені самостійно або руками вихователя, в яких є дитина-агресор. Вона свідомо шукає слабшого, використовує його як «грушу для биття», вирівнюючи свій психологічний стан.
Булінг в цифрах
За дослідженнями ЮНІСЕФ, 40%дітей ні з ким, зокрема і з батьками, не діляться своїми проблемами. Сором’язливі та спокійні діти стають жертвами булінгу вдвічі частіше за однолітків, які відкриті до спілкування. Більшість дітей ображають за те, що вони одягнуті не так, як інші, говорять або поводяться не так, як основна група. 44%дітей, якщо стають свідками булінгу, просто спостерігають, оскільки бояться за себе.
Що робити батькам
· У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.
· Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.
· Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.
· Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.
· Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.
· Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо).
· Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між «пліткуванням» та «піклуванням» про своє життя чи життя друга.
· Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.
· Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до закладу освіти.
· Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.
· Обговоріть, до кого по допомогу дитина може звертатися у садочку: до психолога, вихователів, адміністрації, батьків інших дітей.
· Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.
· Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.
· Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.
Що робити педагогам
Завдання педагогів – відслідковувати ситуацію в групі. Спеціалісти-конфліктологи пропонують дуже корисне завдання, яке допомагає визначити, чи є в колективі діти, які перебувають в ситуації жертви.
На початку навчального року вихователю варто попросити кожну дитину назвати та записати на аркуші паперу, прізвища чотирьох дітей, з якими вона хотіла б сидіти поруч за столом. А також прізвище того, кого вона вважає своїм найкращим другом. Коли вихователь проаналізує результати, то легко помітить, кого з дітей «забули», не згадали зовсім.
Цей метод має назву «розстановка сил». Завдяки йому можна дослідити комунікацію в колективі й дізнатися, хто в групі жертва, хто агресор, хто є неформальним лідером, а від кого відвернулися однолітки.
Як допомогти дитині-агресору.
Дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу. Якщо ваша дитина – агресор, радимо:
· Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що «всі так роблять», або «він заслуговує на це».
· Уважно вислухайте дитину і зосередьтеся на пошуку фактів, а не на своїх припущеннях.
· Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як «хлопчики завжди будуть хлопчиками» або «глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства».
· Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.
Діти, які булять, заперечують це так довго, як тільки можуть. Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.
Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство.
Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв’язок з педагогами, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.
Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення.
Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.
Агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. Порадьтеся з дитячим психологом.
Чому важливо вчасно відреагувати.
Булінг впливає на всіх, хто бере в ньому участь або спостерігає, та має деструктивні наслідки в майбутньому житті.
Ті, хто піддаються булінгу:
· втрачають відчуття емоційної та фізичної безпеки, довіри до місця, у якому мають перебувати щодня;
· відчувають безпорадність і страх від постійної загрози. Булінг провокує тривожні та депресивні розлади, пригнічує імунітет, що підвищує вразливість до різних захворювань;
· втрачають повагу до себе. Страхи та невпевненість руйнують здатність до формування та підтримки стосунків з однолітками, що призводить до відчуття самотності;
· втрачають інтерес до різних форм активності. У деяких випадках можна простежити зв’язок між потерпанням від булінгу та розладами харчуванням (анорексії та булімії), емоційної сфери (депресіями та суїцидальною поведінкою).
Ті, хто булять:
· частіше за інших потрапляють у ситуації, де проявляється насилля та порушуються закони;
· частіше беруть участь у бійках, причетні у вандалізмі, залучаються до ранніх статевих стосунків, мають досвід вживання алкоголю та наркотичних речовин.
Ті, хто вимушені спостерігати:
· часто страждають від відчуття безпорадності, етичного конфлікту: втрутитись у ситуацію булінгу чи ж залишитись осторонь;
· потерпають від депресивних станів чи перезбудження, намагаються менше відвідувати школу.
Навіть поодинокий випадок булінгу залишає глибокий емоційний слід, що робить проблему найпоширенішою причиною звернень до дитячого психолога.
Як підтримати дитину у гострих кризових ситуаціях?
1.В першу чергу забезпечте задоволення базових потреб: воду, здорову їжу, повноцінний сон та відпочинок, чистий одяг, підгузки, тощо.
2.Зберігайте спокій. Діти сприймають те, зо відбувається, виходячи з вашої поведінки.
3. Намагайтесь дотримуватись розпорядку дня. Він стабілізує і допомагає окреслити зону вашого контролю.
4. Обіймайте дітей, якщо вони хочуть, дозволяйте їм гратись, проявляйте тактильну вашу любов.
5. Уникайте відкритих суперечок та конфронтації між членами родини.
6. Не заохочуйте в дітях відчуття гніву або помсти. Це тільки підсилить тривожність дитини.
7. Не налаштовуйте дитину на певні почуття. Визнавайте та приймайте все, що вони відчувають.
8. Розмовляйте як із дорослими та наділяйте їх окремою відповідальністю. Однак дайте знати, що до вас можна звернутись за підтримкою.
Ідемо до дитячого садочку!
Повна адаптація дитини до дитячого саду можлива не раніше ніж через 2-3 місяці. І протягом всього цього періоду треба піклуватися про те, щоб дитина не надто гостро відчував розрив між своєю колишньою і теперішньою життям.
Наприклад, намагайтеся, якомога частіше самі відводити її в дитячий сад або забирати звідти. Якщо він обідає в саду, слід уважніше поставитися до вечері, а у вихідний день можна скласти меню за бажанням дитини.
Проявляйте якомога більше інтересу до його занять у дитячому садку, уважно вислухайте його розповіді, зберігайте малюнки та аплікації, які він приносить; допитливість, і прагнення до дії виникають і розвиваються (як і вміння говорити або ходити) при доброзичливому і терплячому участі дорослих, завдяки їх постійним заохочень.
Якщо ви хочете дізнатися більше про те, як йдуть справи вашого малюка в садку, пограйте з ним домашніми іграшками в дитячий сад. Нехай одна з цих іграшок буде самою дитиною. Поспостерігайте, що робить ця іграшка, що говорить, допоможіть разом з дитиною знайти їй друзів і запропонуйте рішення його проблеми через неї, орієнтуючи гру на позитивний результат. Не треба переоцінювати негативні переживання дитини. Помічено, що навіть ті діти, які з риданнями благають мати не залишати їх в саду, через кілька хвилин після її відходу заспокоюються і включаються в ігри з товаришами.
Якщо ж дитина відчуває, що своїми протестами йому вдалося посіяти в серці матері сумніви або навіть відчуття провини, то він з подвоєним завзяттям візьметься впливати на неї всіма доступними засобами. Батькам можна поділити обов'язки таким чином, щоб на перших порах дитину в садок відводив батько: батьки взагалі більш тверезо ставляться до емоційних реакцій дітей.
У перший час дитина може сильно втомлюватися в дитячому саду: нові враження, нові друзі, нова діяльність, велика кількість народу. Якщо дитина приходить додому змученим і нервовим, це ще не означає, що його адаптація проходить важко. Просто необхідний час, щоб малюк звик до нового режиму.
Психологи рекомендують:
· Настроювати дитину на мажорний лад. Вселяти йому, що це дуже здорово, що він доріс до саду і став таким великим.
· Коли ви йдете, розлучайтеся з дитиною легко і швидко. Звичайно ж, ви турбуєтеся про те, як буде йому в дитячому саду, але довгі прощання зі стурбованим виразом обличчя, викличуть у малюка тривогу, що з ним тут може щось статися, і він довго не буде вас відпускати.
· Якщо дитина дуже важко переживає розлуку з матір'ю, то бажано, щоб перші кілька тижнів дитину відводив батько, бабуся чи дідусь. Не залишати його в дошкільному колективі на цілий день, якомога раніше забирати додому.
· Створити спокійний, безконфліктний клімат для нього в сім'ї.
· Щадити його ослаблену нервову систему.
· Не збільшувати, а зменшувати навантаження на нервову систему. На час припинити походи в цирк, в театр, в гості. Набагато скоротити перегляд телевізійних передач.
Як правильно підготувати дитину раннього віку до вступу в дитячий садок
Передусiм слiд органiзувати життя дитини в сiм’ї вiдповiдно до режиму дня, якого дотримуються в дошкiльному закладi. Цим ви значно полегшите малятi процес звикання до ясел.
Добре, якщо зацiкавите дитину дитячим садком, выкличете бажання йти туди. Для цього пiд час прогулянок з дитиною покажiть будiвлю дошкiльного закладу, iгровi майданчики, разом поспостерiгайте за грою дiтей, розкажiть про їхне життя у яслах. Не можна залякувати дитину садком, погрожувати: «Не слухатимешся – вiддам у садок.” Це викличе страх перед дошкiльним закладом, погiршить стан дитини в перiод звикання до незнайомого оточення.
Дитина значно легше пристосусться до умов суспiльного виховання, якщо в сiм’ї вона володiє елементарними навичками самостiйностi. Iнодi, прагнучi зекономити час, батьки поспiшають самi вдягнути, нагодувати дитину, чим стримують формування в не необхiдних умiнь. Такi дiти, звикнувши до надмiрно опiки, в дошкiльному закладi почуваються безпорадними i самотнiми. Не шкодуйте часу – малятi це дуже знадобиться.
Дуже важливо навчити маля гратися. Діти, якi тривало, не вiдволiкаючись, граються iграшками, захоплюються грою i рiдко згадують про розлуку з рiдними, легше звикають до нового оточення.
Одна з головних причин труднощiв перших днiв дитини в дошкiльному закладi – недостатнiй досвiд спiлкування з iншими дорослими i дiтьми. Дитина, яка спiлкусться лише з членами своєї родини, боться стороннiх, не вмiє правильно реагувати на їхнi звертання. Опинившись серед дiтей, незнайомих людей, таке маля почувається неспокiйно. Iнодi батьки самi мимоволi формують у дитини негативне ставлення до стороннiх, говорячи: “Не слухатимешся, оцей злий дядько тебе забере”.
Значну увагу слiд приділяти розвитку мовлення. Це теж полегшить адаптацiю, дитина зможе висловити своє бажання, повiдомити про потребу за допомогою хоча б одного-двох слiв або вiдповiдаючи на запитання простим “так” чи “нi”, i вихователь зможе допомогти їй.
vПрагнiть оформити маля в дошкiльний заклад хоч за два-три тижнi до виходу матерi на роботу, щоб можна було поступово збiльшувати тривалiсть перебування дитини у закладi. Не слiд у перший день залишати дитину до вечора у групi, бо таке тривале перебування в незнайомому оточеннi – велике навантаження для нет. Краще спочатку приводити малюка на прогулянку або ввечерi. коли частина дiтей уже пiшла додому, i педагог зможе придiлити уваги новому вихованцю. Ніколи не виявляйте у присутності дитини свох переживань, не шкодуйте з приводу того, що доводиться віддавати її до садочка.
Як треба батькам готувати дитину до відвідування дитячого садка
1.Не обговорювати при маляті хвилюючі Вас проблеми, пов'язані з дитячим садком.
2. Заздалегідь довідатися в дільничного лікаря, який тип адаптації можливий у дитини, вчасно прийняти всі міри при незадовільному прогнозі.
3. Якомога раніше провести оздоровчі заходи, які призначив лікар.
4. Відправити дитину в дитячий садок лише за умови, що вона здорова.
5. Не віддавати дитини в дитячий сад у розпалі кризи трьох років.
6.3аздалегідь довідатися всі нові моменти в режимі дня в дитячому садку й ввести їх у режим дня дитини вдома.
7. Підвищити роль заходів, що загартовують.
8. Оформити в дитячий сад за місцем проживання.
9. Якомога раніше познайомити малюка з дітьми в дитячому саду та з вихователями групи, куди він незабаром прийде.
10. Намагатися віддати його в групу дитячого саду, де в дитини є знайомі ровесники, з якими він раніше грав удома або у дворі.
11. Настроїти малюка як можна позитивніше до його надходження в дитячий сад.
12. Учити дитини будинку всім необхідним навичкам самообслуговування.
13. Не загрожувати дитині дитячим садом як можливим покаранням.
14.Готовити дитину до тимчасової розлуки з Вами, дати зрозуміти малюку, що це неминуче тільки тому, що він уже великий.
15. Не нервувати й не показувати свою тривогу напередодні надходження дитини в дитячий сад.
16. Планувати свою відпустка так, щоб Ви могли перший час не залишати дитину на цілий день у дитячому садку.
17. Увесь час пояснювати малюку, що він для Вас, як і колись є ЛЮБИМИМ.
18. Налаштовувати дитину на позитивне відношення до дитячого саду, що це дуже здорово, що вона доросла до саду й стала такою дорослою.
Всесвітній день психічного здоров"я.
10 жовтня відзначається Всесвітній день психічного здоров"я. Ця дата входить до переліку міжнародних днів, що відзначається ООН.
Психічне здоров"я включає в себе загальне благополуччя, на тлі якого людина здатна реалізувати свій потенціал та справлятися з щоденним стресом.
Міжнародний стандарт психічного здоров"я людини включає 10 ознак: інтелект, цілеспрямованість, гнучкість, логічність мислення, моральність, соціальну поведінку, особливості харчування, емоційність, ставлення до свого здоров"я.
Психічне здоров"я має першочергове значення для особистого благополуччя,підтримки здорових сімейних відносин і здатності кожної окремої людини зробити внесок в життя суспільства. Адже, фізичне здоров"я неможливе без психічного здоров"я
Скоро до школи!
Ваші дітки підуть до першого класу. Але перша школа вашої дитини — це домівка, яка найбільше впливає на те, що дитина вважатиме основним у житті, на формування системи її цінностей. Діти дуже довіряють своїм батькам і почуваються впевненіше, коли відчувають цю впевненість у батьків. А такі невеликі розповіді будуть вам допомагати в цьму.
Порада від батьків дитині
"Зубна паста"
Емі Чет Гарднер давала дочці поради перед першим днем у школі. Вона дала їй завдання – вичавити на тарілку тюбик зубної пасти. Коли дочка впоралась з цим, Емі попросила малу повернути пасту в тюбик.
- «Але це неможливо!», – вигукнула донька.
- «Цей урок повинен навчити тебе відповідально ставитись до своїх слів. У тебе буде можливість використовувати свої слова, щоб образити, принизити, оббрехати та поранити інших. Але! У тебе також буде можливість використати свої слова, щоб зцілити, заохотити, надихнути інших. Подібно цій зубній пасті, як тільки слова вилетять з твого рота, ти не зможеш взяти їх назад. Використовуй свої слова дуже обережно», - спокійно сказала їй Емі.
Аналізуємо готовність дитини до школи.
Хочу звернути увагу батьків майбутніх першокласників на матеріал який дозволить отримати відповіді на те, що потрібно знати і вміти дитині перед вступом до першого класу. Якщо ваші діти опанують цими навичками і знаннямми це дозволить їм набагато легше адаптуватися до умов школи.
У час карантину
Діти особливо потребують нашої дорослої мудрості і підтримки, щоби перейти через усі ці виклики пандемії та карантину. Це теж нагода для нас стати ближчими і допомогти нашим дітям зростати та навчатися.
.jpg)
Консультація для батьків.docx
