• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Сторінка психолога

/Files/images/DSCN6208.jpg

Психологічну службу Хорошівського ДНЗ (ясла - садка) представляє практичний психолог Гуцул Людмила Борисівна.

Освіта вища фахова, має другу кваліфікаційну категорію. Закінчила Харківський національний педагогічний університет Г.С. Сковороди у 2003р. Педагогічний стаж понад 7 років. Є головою профспілки Хорошівського ДНЗ.

Професійне кредо

"Якщо ми прислухаємося до дитини всередині нас,

очі наші знову набудуть блиску.

Якщо ми не втратимо зв"язку з цією дитиною,

не порветься і наш зв"язок з життям."

Пауло Коельйо

Графік роботи

/Files/images/100_5459.JPG

ДЛЯ ЧОГО ПОТРІБЕН ПСИХОЛОГ

У ДИТЯЧОМУ САДКУ?

Коли підходить час відправляти дитину в дитячий садок, ми все частіше стикаємося з тим, що на базі дитячого садка працює практичний психолог.

Хто він? Чим займається? І найголовніше питання, навіщо?

Почнемо з самого головного з цілей і завдань. Для того щоб дитина розвивалася всебічно психолог у своїй роботі передбачає всі аспекти розвитку:

Фізичний розвиток.

Володіння моторними вміннями; орієнтування в рухах, жестами і рухами передавати виразність рольової поведінки.

Соціально-моральний розвиток.

Усвідомлення завдання, планування дій, вміння виправляти свої помилки, об'єднання з ровесниками на основі виконання вправ та завдань.

Емоційний розвиток.

Інтерес до людей: їх зовнішності, професії, способу життя тощо. Повага до батьків, родичів, педагогів, однолітків. Утримання від ревнощів, суперництва, жадібності.

Пізнавальний розвиток.

Розвиток пізнавальних здібностей: загальних та логіко-математичних.

Мовленнєвий розвиток.

Розвиток елементарних форм монологічної мови, уміння чітко й логічно висловлювати свою думку, активізувати словник.

Креативний розвиток.

Розвиток творчої уяви. Нестандартні підходи до вирішення деяких питань.

Напрямки роботи практичного психолога ДНЗ:

• Психодіагностика

Будь-який психолог володіє досить великим набором психодіагностичних засобів та методик. Їх мета - визначити об'єктивний стан людини, виділити його причини, а також оцінити рівень розвитку тих чи інших психічних процесів (пам'яті, уваги, мислення і т.д.). Якщо для дорослих часто використовуються тестові методики, відомі багатьом, то в арсеналі дитячого психолога звичайно це особливі методики для дітей. Фахівець може попросити вашу дитину щось намалювати. Може пограти з ним в захоплюючу гру - насправді ж за допомогою цих процедур збере необхідні дані.

/Files/images/100_5203.JPG/Files/images/100_5205.JPG

• Розвиваючі заняття

За допомогою розвиваючих психологічних ігор фахівець допоможе розвинути у дитини різні необхідні навички і якості. Увага, пам'ять, посидючість, логічне та образне мислення - в арсеналі дитячого психолога розвиваючі ігри для різної вікової категорії. Найчастіше психологічні заняття що розвивають проводяться відразу з групою дітей, і в такому випадку дитина також вчиться спілкуватися з іншими дітьми, сприймати соціальні норми.

/Files/images/100_5197.JPG/Files/images/100_5195.JPG/Files/images/SANY0294.JPG/Files/images/DSCN6408.JPG

Розвивальні занятття в середній групі "Соціальна компетентність"

Мета: створення позитивного психологічного клімату; навчання дітей розуміння власного настрою; розвиток почуття колективізму. Встановлювати дружні довірливі емоційні контакти між дорослими та дітьми. Формувати вміння вільно висловлювати власні думки, розвивати почуття власної гідності, самоповаги, прийняття себе та усвідомлення свого "Я".
/Files/images/IMG_20181115_111539 (1).jpg/Files/images/IMG_20181115_111459.jpg

•Корекційно-відновлювальна робота

За наявності у дитини серйозних емоційних або особистісних труднощів може знадобитися спеціально організована психотерапевтична робота. Це можуть бути заняття на зняття тривожності, страхів, на підвищення самооцінки, на зняття агресивних тенденцій. Дитяча психотерапія може знадобитися, якщо дитина пережила сильний стрес: втрату близьких, фізичне або психічне насильство і т.д. Методи, що застосовуються в дитячій психотерапії, різноманітні. Наприклад, для зовсім маленьких дітей дуже дієвим методом виявляється так звана пісочна терапія (спеціально організовані заняття з піском). Для дітей старшого віку дуже ефективна буває казкотерапія (Заняття з застосуванням спеціальних психотерапевтичних казок як готових, так і тих, що складаються в ході взаємодії дитини з психологом). Гра, малюнок, казка - всі знайомі і цікаві для дитини предмети і заняття стають в руках спеціаліста потужним засобом допомоги.

/Files/images/100_4863.JPG/Files/images/100_5321.JPG/Files/images/DSCN6381.JPG/Files/images/100_5186.JPG

•Консультування батьків, вихователів, та сімейне консультування

У психологів є така відома аксіома «Проблеми маленьких дітей - це проблеми батьків». І це насправді так. При уважному розгляді причини всіх дитячих труднощів перебувають у сімейних проблемах і конфліктах, неадекватності стилю виховання і т.д. Тому часто виходить так, що для вирішення проблеми дитини досить батькам самим розібратися в причинах і змінити щось у своїй поведінці, в ситуації, навколишнього дитини. Психолог на консультації допоможе вам побачити себе збоку, об'єктивно оцінити свої методи виховання. Гарний психолог ніколи не буде судити або дорікати вам за що б то не було. Він просто дасть вам у руки нові, більш ефективні інструменти виховання, розповість більше про вікові особливості малюка.

/Files/images/100_5405.JPG /Files/images/DSCN6348.JPG/Files/images/DSCN6304.JPG/Files/images/DSCN6297.JPG

Наступним напрямком роботи є просвітницький

регулярні виступи на батьківських зборах, та розміщення цікавої психологічної інформації у інформаційних куточках кожної групи та на веб-сайті ДНЗ.

/Files/images/IMG_20180921_155432.jpg/Files/images/IMG_20180910_163252.jpg /Files/images/100_5415.JPG/Files/images/DSCN6437.JPG

Поради, рекомендації батькам, вихователям.

Меморандум дітей своїм батькам

1. Не зламайте мене. Я абсолютно точно знаю, що я не повинен мати все те, чого я прошу. Я тільки перевіряю вас.

2. Не бійтеся бути рішучими зі мною. Мені це подобається, оскільки тоді я знаю, як далеко зайшов.

3. Не застосовуйте до мене силу. Це переконає мене, що силою можна вирішити все. Я швидше відгукнуся, якщо мене просто поведуть за собою.

4. Не будьте непослідовними. Це заплутує мене, я можу відмовитися навіть від того, що добре знаю та вмію робити.

5. Не давайте зайвих обіцянок, якщо ви не можете їх виконати. Я можу втратити довіру до вас.

6. Ніколи не піддавайтеся на мої провокації, коли я кажу або роблю щось для того, щоб засмутити вас. Інакше я й надалі намагатимуся здобувати такі «перемоги».

7. Не дуже засмучуйтеся, коли я кажу «Я ненавиджу тебе». Я не маю на увазі саме це, але хочу, щоб ви почувалися себе винними за те, що зробили мені зле.

8. Ніколи не змушуйте мене почуватися себе маленьким. Я обов'язково зреагую і виставлятиму себе «великою цяцею».

9. Не акцентуйте уваги на моїх «поганих звичках». Це тільки надихне мене продовжувати робити саме так.

10. Не робіть зауважень у присутності чужих людей. Я краще зрозумію вас, коли ви спокійно поговорите зі мною віч-на-віч.

11. Не обговорюйте мою поведінку, коли конфлікт у розпалі. З багатьох причин я не дуже добре вас зрозумію. Абсолютно правильно вимагати від мене нормальної поведінки, але давайте поговоримо про це пізніше.

12. Ніколи не робіть за мене те, що я можу зробити сам. Це примушує мене почуватися маленьким і я продовжуватиму використовувати вашу допомогу. 13. Не намагайтеся постійно повчати мене. Ви самі здивувалися б, якби дізналися, що я давно знаю, що добре, а що — погано.

14. Не будьте дуже вимогливими. Якщо ви поводитиметеся так, я буду змушений захищатися і не слухатиму вас.

15. Не змушуйте мене відчувати, що мої помилки є моїми гріхами. Я маю навчитися помилятися, оскільки без цього нічого у житті не буває.

16. Не вимагайте від мене пояснень моєї поганої поведінки, оскільки я справді не знаю, чому вчинив саме так.

17. Не перевіряйте постійно мою чесність, оскільки я можу злякатись і швидко навчуся брехати.

18. Не забувайте, що я часто експериментую і роблю це із задоволенням. Так я вчусь, тому треба змиритися з цим.

19. Не захищайте мене від обставин, оскільки я вчуся лише на власному досвіді.

20. Не відмахуйтеся від мене, коли я вас про щось запитую.

21. Не думайте, що, вибачившись переді мною, принизите власну гідність. Чесне визнання своїх помилок викличе в мене дуже теплі почуття до вас.

22. Ніколи не кажіть, що ви абсолютно безгрішні та ідеальні.

23. Не дозволяйте собі показати, що ваші переживання щось більше, ніж мої. Від цього я ще більше злякаюся. Показуйте мені свою мужність.

24. Не забувайте, що я не можу існувати без підтримки та розуміння.

Рекомендації батькам з підготовки дітей до дитячого садка

  • Привчайте малюка до самостійності й доступного для його віку самообслуговування.
  • Розповідайте дитині, що таке дитячий садок, навіщо туди ходять, чому ви хочете, щоб вона туди пішла.
  • Проходячи повз дитячий садок, з радістю нагадуйте дитині, як їй пощастило — восени вона зможе ходити сюди. Розповідайте рідним і знайомим у присутності малюка про свою удачу, кажіть, що пишаєтеся своєю дитиною, адже її прийняли до дитячого садка.
  • Учіть дитину гратися. Психологи виявили чітку закономірність між розвитком предметної діяльності та її звиканням до дитячого садка. Найлегше адаптуються малюки, які вміють довго, різноманітно й зосереджено діяти з іграшками. Уперше потрапивши до дитячого садка, вони швидко відгукуються на пропозицію погратися, з інтересом досліджують нові іграшки. Дитина, яка вміє гратися, легко йде на контакт із будь-яким дорослим.
  • Робіть разом з дитиною нескладну систему прощальних знаків уваги, так їй буде легше відпустити вас.
  • Пам’ятайте, що на звикання дитини до дитячого садка може знадобитися до півроку. Розраховуйте свої сили, можливості і плани.
  • Чим з більшою кількістю дітей і дорослих, з якими дитина спілкуватиметься у дитячому садку, вона побудує стосунки, тим швидше вона звикне. Допоможіть їй у цьому. Познайомтесь з іншими батьками та дітьми. Відвідуйте разом з дитиною прогулянки у дитячому садку.
  • Дорогою у дитячий садок обговоріть з дитиною, що на неї чекає. Дуже важливо, щоб розмови про дитячий садок супроводжувалися лише позитивними емоціями. У Вас має бути спокійний голос і впевнена інтонація.
  • Ніколи не лякайте дитину дитячим садком. Приблизно за тиждень першого відвідування дитячого садка попередьте дитину про це, щоб вона спокійно очікувала майбутню подію.

Прийоми, що полегшують дитині ранкові прощання

  • Навчіться прощатися з дитиною швидко. Не затягуйте розставання. Інакше малюк відчує ваше занепокоєння і йому буде ще складніше заспокоїтися.
  • Покладіть малюку до кишеньки яку-небудь пам’ятну річ, що нагадуватиме про вас, як сильно ви його любите.
  • Ніколи не намагайтеся «вислизнути» непомітно від дитини, якщо хочете, щоб вона вам довіряла.
  • Вигадайте забавний ритуал прощання й строго дотримуйтеся його, наприклад завжди цілуйте дитину в щічку, а потім ніжно потріться носиками або що-небудь подібне.
  • Не намагайтеся підкупити дитину, щоб вона залишилася у дитячому садку за нову іграшку.
  • Чітко дайте дитині зрозуміти, що хоч би які істерики вона влаштовувала, їй все одно доведеться йти до дитячого садка. Якщо ви хоч раз піддастеся дитині, надалі вам буде вже набагато складніше впоратися з її вередуваннями й слізьми.

Дитячі страхи та їх попередження

Нелегко знайти людину, яка ніколи б не відчувала страху.Стурбованість, тривога, страх – такі ж невід’ємні емоційні прояви нашого психологічного життя, як і радість, захоплення, гнів, подив, сум. Відомий фізіолог І.П.Павлов вважав страх виявом природного рефлексу. Емоція страху виникає у відповідь на дію погрожуючого стимулу та передбачає переживання якої-небудь реальної чи уявної небезпеки. В свою чергу, розуміння небезпеки, її усвідомлення формується в процесі життєвого досвіду та міжособистісних стосунків, коли деякі індиферентні для дитини стимули поступово набувають характеру загрожуючи впливів. Незважаючи на загальне негативне забарвлення, страх виконує в психічному житті дитини важливі функції:

  • Страх – це своєрідний засіб пізнання оточуючої дійсності, що призводить до більш критичного та вибіркового відношення до неї і, таким чином, може виконувати певну навчальну роль в процесі формування особистості;
  • Як реакція на загрозу страх дозволяє попередити зустріч з нею, відіграючи захисну адаптивну роль в системі психічної саморегуляції.

Причинами страхів можуть бути події, умови та ситуації, що являються початком небезпеки. Страх може мати своїм предметом яку-небудь людину чи об´єкт, які інколи з ним не пов´язані і розцінюються як безпредметні. Страх може викликатися стражданнями, якщо в дитинстві сформувались зв´язки між цими почуттями.

Вікові страхи, тобто страхи, характерні для певного вікового періоду, відображають історичний шлях розвитку самосвідомості людини. Спочатку дитина боїться залишитися одна, без підтримки близьких, боїться сторонніх, невідомих осіб. В період від 2 до 3 років дитина боїться болю, висоти, гігантських тварин. Після 3 років вона боїться темряви, уявних істот. Страх темряви співпадає за часом з розвитком уяви дитини. Інколи дитина, що не може відокремити реальність від вимислу, переповнена страхом перед Бабою Ягою та Кощієм, як символами зла та жорстокості. З 6-7 років діти можуть боятися вогню, пожежі, катастроф. Найпоширенішим страхом після 7 років дослідники вважають страх смерті: діти самі бояться померти чи втратити батьків.

Навіювані дитячі страхи досить поширені. Їх джерело – дорослі, що оточують дитину, які мимоволі «заражають» дитину страхом, тим, що занадто наполегливо, підкреслено емоційно вказують на існування небезпеки. В результаті дитина сприймає тільки другу частину фраз: «Не ходи – впадеш», «Не бери – опечешся», «Не гладь – вкусить». Дитині поки ще не зрозуміло, чим їй це загрожує, але вона вже розпізнає сигнал тривоги і переживає страх.

В проблемі профілактики дитячих страхів важливі наступні моменти:

  • Дітей ні в якому випадку не можна лякати – ні дядьком, ні вовком, ні лісом – прагнучи виховати її слухняними. Дитині відповідно до її психічного розвитку слід вказувати на реальну небезпеку, але ніколи не залякувати придуманими колізіями.
  • Дорослі ніколи не повинні соромити дитину за страх, який вона відчуває. Глузування над боязливістю дитини можна розцінювати як жорстокість.
  • Дитину ніколи не слід залишати одну в незнайомому для неї оточенні, в ситуації, коли можливі різноманітні несподіванки.

Ефективні методи та прийоми попередження та подолання дитячих страхів:

  1. Підвищення загального рівня емоційних переживань дитини (досягнення комфортності в спілкуванні, очікуванні нової гри, максимальне розгортання критеріїв оцінки та похвали). При цьому велика увага приділяється підтримці в дитячому колективі атмосфери прийняття, безпеки, щоб дитина відчувала, що її цінують незважаючи на успіхи.
  2. Метод послідовної десенсибілізації, суть якого полягає в тому, що дитину поміщають в ситуації, пов´язані з моментами, які викликають у неї тривогу й страх.
  3. Метод «від реагування» страху, тривоги, напруги, що здійснюється за допомогою гри-драматизації, де діти за допомогою ляльок зображують ситуацію пов´язану зі страхом.
  4. Маніпулювання предметом страху (прийоми «малювання страхів», «розповіді про страхи») в ході цієї роботи ситуації та предмети страху зображуються карикатурно.
  5. Емоційне переключення, «емоційні гойдалки» (дитині пропонують зобразити сміливого та боягуза, доброго та злого тощо.
  6. Лялько терапія ( у грі дитина стає сміливим героєм казки чи мультфільму, надає улюбленому герою роль захисника).

Вплив темпераменту дитини

на її відносини з дорослими.

Кожна дитина з перших днів життя має індивідуальний темперамент, який практично неможливо змінити. Темперамент обумовлює швидкість і силу реакції, нервової системи на різного роду подразники згодом одним з таких подразників виступає дитячій колектив. Щоб полегшити процес адаптації в колективі, треба враховувати темперамент дитини. Як відомо, існує чотири найпоширеніші типи темпераменту: меланхолік, флегматик, холерик і сангвінік.

Нестримний/холерик – діти холерики звичайно неспокійні, нестримані, дратівливі, важко пристосовуються до всіляких обмежень, режимних моментів, вимог старших. У спілкуванні прагнуть бути лідерами, віддають перевагу рухливим іграм.

Адаптуючись до дитячого садочку, холерик проявляє ще більшу активність і задиристість – таким чином він намагається зняти нервове збудження і звикнути до розлуки з мамою. У жодному випадку не потрібно соромити дитину при інших дітях! Висловлювати якісь зауваження дитині краще після того, як вона заспокоїться, можливо навіть через день, завжди пояснюючі наслідки її вчинку.

Завдання вихователів та батьків – скерувати енергію дитини, що б’є через край, у мирне русло.

Жвавий/сангвінік- упевнена, привітна дитина, що легко йде на контакт, відкрита, життєрадісна. Розмовляє переважно голосно, швидко, емоційно. Уміє долати перешкоди, користується симпатією ровесників. Це найбільш «відповідний» для дитячого садка темперамент. Треба пам’ятати що спочатку сангвінік з радістю йтиме до дитячого садка, але він швидко втомлюється від одноманітності, і тільки йому стане нудно ходити, він обов’язково продемонструє своє невдоволення.

Спокійний/флегматик– повільна, розсудлива дитина, досить терпляча, в тому числі і до фізичного болю. Спілкується з невеликою кількістю дітей. Флегматику все одно де перебувати – у садку або вдома, але адаптація до дитячого садка для нього найбільш безболісно минає у 2-3 роки. Адаптуючись до дитячого садка, ця дитина занурюється в себе. Вона уникає спілкування з однолітками і не йде на контакт з вихователем. Вона може цілий день просидіти сама у куточку або біля вікна.

Не варто настирливо проявляти свою любов до дитини-флегматика. Навпаки, байдужість дорослого діятиме на нього, що він прагнутиме до подолання власної байдужості, завоювання любові, особливо якщо це батьки чи симпатичний одноліток.

Слабкий/меланхолік – з чужими ці діти боязкі, замкнуті, нерішучі, зате у звичайній доброзичливій обстановці кмітливі, уважні й чуйні. Тихо розмовляють, бути на перших ролях не прагнуть. Меланхоліку дитячий колектив не потрібен, він цілком комфортно відчуває себе вдома. Бажано віддавати таку дитину в садок не раніше 5-6 років, щоб вона навчилася спілкуватися з однолітками і вихователями не розраховуючи на маму яка завжди поруч.

Потрібно розповідати дитині, як цікаво ходити садок. У спільних заняттях краще використовувати малювання, ліплення, ігри які не потребують змагання.

Пам”ятайте, що чисті типи темпераменту трапляються рідко. Набагато частіше–проміжні,перехідні.

Основні компоненти психологічної готовності до школи.

1. Мотиваційна готовність до навчання у школі. Виявляється у прагненні дитини до навчання; у достатньо високому рівні пізнавальної діяльності і мислительних операцій; у володінні елементами навчальної діяльності; у певному рівні соціального розвитку. Все це забезпечує психологічні передумови включення дитини до колективу класу, свідомого, активного засвоєння навчального матеріалу, виконання різноманітних, вона не відчуватиме труднощів у прийнятті нової позиції, легко засвоюватиме норми і правила навчальної діяльності та поведінки в класі, взаємини з учителем і школярами.

2. Емоційно-вольова готовність до навчання в школі. Засвідчує здатність дитини регулювати свою поведінку в різноманітних ситуаціях спілкування і спільної навчальної діяльностішкільних обов'язків. Свідченням мотиваційної готовності є наявність у дитини бажання йти до школи і вчитися, сформованість позиції майбутнього школяра. Якщо в дитини сформувалися адекватні уявлення про школу, вимоги до нової поведінки, виявляється у самостійності, зосередженості, готовності й умінні здійснювати необхідні вольові зусилля. Вимоги до позиції школяра ставлять дитину перед необхідністю самостійно і відповідально виконувати навчальні обов'язки, бути організованою й дисциплінованою, вміти адекватно оцінювати свою роботу. Тому цей вид психологічної готовності називають морально-вольовою, оскільки вона пов'язана із сформованістю особистісної позиції дитини, з її здатністю до управління власною поведінкою. Йдеться про вміння дотримуватися правил, виконувати вимоги вихователя, гальмувати афективні імпульси, виявляти наполегливість у досягненні мети; уміння довести до кінця розпочату справу, навіть якщо вона не зовсім приваблива для дитини.

3. Розумова готовність дитини до навчання в школі. Виявляється у загальному рівні її розумового розвитку, володінні вміннями і навичками, які допоможуть вивчати передбачені програмою предмети. Загалом розумова готовність дитини до навчання у школі охоплює її загальну обізнаність з навколишнім світом, елементи світогляду; рівень розвитку пізнавальної діяльності і окремих пізнавальних процесів (мовлення, пам'яті, сприймання, мислення, уяви, уваги); передумови для формування навчальних умінь і загалом навчальної діяльності. Формування умінь навчальної діяльності забезпечує дитині високий рівень здатності до навчання, тобто до виокремлення навчального завдання і вміння перетворити його на самостійну мету діяльності. Це вимагає від дитини здатності аналізувати, шукати причини змін у предметах і явищах тощо.

4. Психологічна готовність до спілкування та спільної діяльності. Це важливе новоутворення обумовлене зміною провідних типів діяльності, переходом від сюжетно-рольової гри до навчальної діяльності. Дитина, у якої не сформовані компоненти психологічної готовності до спілкування та спільної діяльності, відчуватиме такі типові труднощі у навчанні, як: нерозуміння позиції вчителя, невміння слухати товариша, узгоджувати спільні з класом дії, завищена самооцінка та ін.

Загалом, психологічна готовність є цілісним станом психіки дитини, що забезпечує успішне прийняття нею системи вимог школи і вчителя, успішне оволодіння новою для неї діяльністю та новими соціальними ролями.

Професійні досягнення

/Files/images/IMG_20181005_091214.jpg

Корисні посилання

Всеукраїнський телефон довіри для дітей та молоді

На які номера можна телефонувати(044) 500-21-80 (безкоштовно зі стаціонарних телефонів)
На які категорії клієнтів переважно орієнтований телефонДіти й молодь
Коли можна телефонуватиЩодня з 9-00 до 21-00
З яких питань можна звертатисьЕкстрена психологічна допомога

Національна гаряча лінія з попередження насильства в сім’ї Міжнародного правозахисного центра La Strada-Україна

На які номера можна телефонувати800-500-33-50 (безкоштовно зі стаціонарних телефонів)
Коли можна телефонуватиКрім неділі з 9-00 до 20-00
З яких питань можна звертатисьПопередження насильства в сім’

Телефон довіри «Нитка Аріадни» (Громадської організації «Психокультура»)

На які номера можна телефонувати706-32-84
Коли можна телефонуватиПо буднях з 17-00 до 21-00
З яких питань можна звертатисьЕкстрена психологічна допомога


Психолог допоможе Вам у спілкуванні з дитиною, розкриє нові грані характеру малюка, допоможе йому стати впевненішим, товариським і життєрадісним.

Кiлькiсть переглядiв: 58

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.